#76 Про 2024-й

у спогадах за кожен прожитий місяць

Привіт, це мав бути останній лист у 2024-му, а натомість буде перший у 2025-му. Я планувала у минулому році писати стабільно принаймні раз на місяць, але потім і цей план провалився. Що ж - так буває. Не думатиму про все, що не вийшло, а натомість зосереджуся на тому, що я все ще можу писати сюди без чіткого графіку.

Озираючись на 2024-й рік я приємно вражена з того, як вигребла аж сюди. Втома, яка мене накривала багато місяців поспіль і вже стала моєю нормою, показала, що я значно сильніша, ніж думала про себе всі роки до цього. Хочу поглянути на цей рік у ретроспективі кожного місяця, оскільки регулярно писати мені не вдавалося і багато подій мого життя залишилося поза кадром чи точніше сказати - поза текстом.

Тож починаю.

Січень

Рік почався із хвороби І., я вкотре сумніваюся в собі та в тому, що роблю. Та попри це ходжу на онлайн співбесіди, вирішую знову займатися англійською з репетитором, бо відчуваю, як забуваю її, коли активно не використовую. Пишу цей текст, хапаюся за різні доступні лекції та онлайн навчання. Дещо проходжу, дещо залишається незавершеним. Отримую врешті пропозицію про роботу на українську фірму і стартую віддалено 29-го січня.

Лютий

Я працюю з 9:30 до 19:30 з перервою на забирання І. із дитсадка. За вікном постійна сірість та дощ. І. щодня запитує, чому я забираю його вночі, хоча насправді це лише 17-та. Потім І. знову хворіє. Я помічаю, як виснажуюсь по тому, що ввечері не пам’ятаю по що прийшла у ванну і можу переплутали дитячу та дорослу зубні пасти. Після кількох тижнів такого життя починаю розуміти, що наступний місяць у цьому режимі не потягну, про що повідомляю свого тімліда. Після обговорень мого стану я покидаю цю роботу. Паралельно отримую запрошення на співбесіду в іншу компанію. Друзі та рідні просять забити на співбесіди та перепочити, але я відчуваю, що якщо не напружусь зараз, то невідомо коли мені знову прийде таке запрошення.

Березень

Місяць починається із співбесіди і так і минає. Я роблю тестове, чекаю фідбеку, знову іду на співбесіду. Поміж тим відновлюю дзвінки зі своєю польською менторкою та після паузи в лютому повертаюсь до занять з англійської. Поміж тим у Вроцлаві дуже швидко настає весна. Я знайомлюся з новими людьми, котрі живуть по-сусідству і мають сина такого ж віку, як І. За першу зарплату купую І. ролики із Спайдерменом, чим роблю його безмежно щасливим, а сама думаю, що та втома у лютому була варта цього. Наприкінці березеня я отримую пропозицію про роботу і все ще не вірю, що змогла.

Квітень

Восьмого квітня стається мій перший робочий день. Я навіть вирішую спершу почати ходити в офіс, бо скучила за офісним життям і робота з дому в лютому мене добряче дістала. В мене починається інтенсивний онбординг довжиною у три тижні, а разом з ним і проблеми зі здоров’ям. Я багато стресую, вчуся далі жонглювати материнством та роботою, але цього разу обіцяю собі, що буде краще, аніж у лютому. Щоправда в реальності це часто виглядає, що я не встаю з-за столу майже безперервно 7 годин, а І., котрий знову залишився вдома через хворобу, тим часом дивиться мультики unlimited.

Травень

Я троооошки втягуюся в роботу, але ще зовсім чи майже не бачу результату своїх старань. На вулиці уже справжнє літо та багато вихідних, які ми проводимо із нашими друзями чи то за містом чи поблизу річки у Вроцлаві. Здається, що я навіть трохи щаслива, коли не читаю новин і не думаю про все, що мені не вдається. Проблеми зі здоров’ям трохи стабілізуються, але я досі не знаю, що це у мене і просто сиджу на дієті.

Червень

Моя подруга М. знайомить мене із К. і ми починаємо час від часу працювати всі разом чи то в кафе чи у К. вдома. Відповідно я перестаю ходити в офіс, проте нарешті отримую те, що так довго шукала - спілкування з людьми. Також цього місяця наважуюсь на неприємну, проте потрібну діагностику свого здоров’я. Результат показує, що діагноз, котрий мені ставили, хибний, проте є свої нюанси. Радію, що наважилася на це.

Липень

Мій випробувальний, котрий мав закінчитися цього місяця, продовжують ще на два. Мій моральний стан від цього стає максимально поганим. Намагаюся відволікатися тим, що люблю: книгами, фотографією та прогулянками.

Серпень

Вперше задумуюся про поїздку в Україну і навіть купую квитки, але все відміняється через хвороби та травми І., які накривають його одна за одною протягом двох тижнів. Я здаю квитки і відпускаю ситуацію. Думаю, що коли всесвіт хотів натякнути мені, що не варто нам їхати, то натяків він дав більше, ніж достатньо.

Вересень

Мені закривають випробувальний. Я все ще не вірю, що цей день настав. За п’ять робочих місяців у мене назбирується кілька днів відпустки. Я навіть думаю поїхати в якусь нову країну, але потім вирішую, що краще за Балтійське море восени може бути тільки воно. Бронюю квитки та готель. Цього разу вирішую залишитися на тиждень у Ґданську, але вже на місці вирішую, що у свій день народження хочу знову бути в Сопоті. Зустрічаю свої 34 сидячи на піску біля Ґранд готелю під крики І., що я маю негайно йти з ним у цю прохолодну воду:)

Жовтень

На роботі у мене знову нелегкий період. Здається, що відпустки взагалі не було, бо я знову хардкорно працюю і навіть починаю повертатися до своєї звички - допрацьовувати вечорами. Це дає результат, але я знову виснажена та мрію про хоч якусь поїздку хоч кудись. А між тим осінь у Вроцлаві прекрасна. Я знову роблю каре і відчуваю, як з цією зачіскою до мене повертається внутрішній драйв.

Листопад

На перші два тижні листопада у Польщі припадають додаткові вихідні дні, чим я і користуюся, аби чкурнути до Познані на два дні і перезарядити свою батарейку спокоєм та красою цього міста. Погода вже листопадова, у місті майже тільки ми та поодинокі туристи, але мені все подобається, я в цьому моменті і він прекрасний. Ми навіть випадково знайомимося із сім’єю з Берліна за сніданком у нашому готелі. А потім поспішаємо на розвіртуалення із А. з України, котра давно тут живе і за котрою я слідкую в інста вже кілька років. Це приємні кілька годин розмов та блукань містом. А І. щасливий, бо попри доволі холодний та вітряний листопад їсть lody (морозиво польською). Після повернення додому листопад минає знову в тонні роботи та за підготовкою до дня народження І.

Грудень

І. виповнується п’ять років! Казати не вірю якось не годиться, але так, я не вірю. Ми вперше святкуємо його день народження у дитячій кімнаті з купою дітей, щоправда не всі його найближчі друзі поруч, бо Д. нещодавно переїхав до іншої країни, а А. поїхав до родини на кілька місяців. Я починаю розуміти, що тимчасовість у всьому стає нашою новою стабільністю і треба з легкістю сприймати те, що люди, яких ми тут знаходимо, згодом їдуть до інших країн. Також цього місяця я востаннє бачуся на каву зі своєю подругою кореянкою. Після шести років у Вроцлаві, вона повертається в Корею. Вов. Я рада, що якось заговорила з нею у 2023-му і згодом провела вдосталь приємних зустрічей та розмов.

Рік добігає кінця в робочій та святковій метушні. Я навіть знову кілька разів приходжу в офіс, потім хворію, святкую Різдво за містом разом із друзями наче у якомусь фільмі, де купа дітей, один будиночок і море сміху. І. встигає захворіти за кілька днів до нового року та видужати. Ми йдемо до педіатра на чекап і я радію, що цього разу у мене є страховка.

На новий рік не чекаю, а просто йду спати до опівночі за своїм звичним графіком. Цей рік минув і я пишаюся усім, що в ньому зробила.