#69 Фул-тайм робота і дитина

або як я обрала знову друге

Cпочатку це мав бути лист про перший тиждень на фул-тайм роботі, потім про чотири тижні. А тепер це буде лист про 5 тижнів на роботі і те, як я вирішила її покинути.

Важко писати такий лист, бо хочеться ділитися чимось на зразок: я успішно пройшла випробувальний і тепер маю стабільну роботу, як усі дорослі.

Що ж - я таки успішно пройшла випробувальний, але вирішила не продовжувати працювати, хоч і мені давали час на повторне обдумування цього рішення.

Проте не залежно від того, хто приймав це рішення - я чи роботодавець, в кінцевому результаті це я залишаюся із досвідом роботи після декрету у 5 тижнів та дилемою чи додавати такий пункт у резюме, бо потім же доведеться докладно пояснювати на наступних співбесідах, чому так вийшло.

А “чому” в моєму випадку дуже просте: мені заважко було менеджити 9 годин інтенсивної віддаленої роботи та дитину, яку потрібно відвести/забрати із садка, розважати вдома під час робочого дня чи з котрою вкотре необхідно піти на черговий прийом до педіатра. Заважко було бути all-in-one-person. Так, мені вдалося прожити у такому режимі 5 тижнів і напевно вдалося б ще кілька наступних місяців, але я запитала себе чи хочу продовжувати у такому режимі далі і відповідь була очевидною.

Усі ці тижні не покидало відчуття, що я у комп’ютерній грі (Привіт героям книги “Завтра, завтра, завтра”), де вдалося перейти на новий рівень, але поки що нічого більше не виходить, бо все нове і якось занадто складно. Згодом, напевно я мала б призвичаїтися, принаймні так мене заспокоювали близькі друзі, але увесь той час я ніби жонглювала купою маленьких різнокольорових м’ячиків і за щастя було потримати у руках два одночасно. А коли раптом одного тижня всі м’ячики посипалися на підлогу і сталися персональні факапи, за які відповідальна лише я і моя втома, то стало зрозуміло, що я так більше не можу.

Звісно, таке рішення знову повернуло мене у стан попередньої непевності та фінансової нестабільності. Звісно, я знову розсилаю резюме, розмовляю зі своєю менторкою та шукаю роботу, котра meets my needs.

Звісно, саме через попередні насичені тижні я так і не знайшла в собі сили аби написати сюди нового листа.

Звісно, я сама робила помилки про які тепер шкодую чи краще сказати, котрі я врахую при наступному виході на роботу. Наприклад, я обіцяю собі, що протягом випробувального терміну, коли немає лікарняних, братиму стільки днів за свій рахунок, скільки мені буде потрібно. Й ставитиму потреби дитини на перше місце.

Та поки що я знову Світлана, 33 роки, котра вчить англійську again із репетитором, часом читає книжку перед сном чи дивиться фільм, і просто жінка, котра шукає роботу, яка буде мені під силу.