#96 Берлін наодинці

знову

Берлін в листопаді зовсім інший, ніж у червні. Моросить мряка, а вітер здуває тебе, як тільки хочеш зупинитися.

Згадала, що саме з такою погодою я вперше побачила Берлін у 2010-му? 2011-му? Абсолютно не памʼятаю, який це був рік. Памʼятаю лише свої коричневі замшеві чоботи із секонду і сильний дощ, який промочив ті чоботи наскрізь, але попри те, що більшість того єдиного дня у Берліні я провела із мокрими ногами, памʼятаю, що була щаслива і що потім не захворіла.

Це була студентська поїздка, ми їхали двоповерховим автобусом, були у Бундестазі і церкві десь на окраїні міста. Я нічого тоді не знала про місто і нічого не купила, а тепер я тут буваю час від часу.

Ну добре, так „часто” - це тільки цього року, але щоразу це, як короткі зустрічі зі старим-добрим другом.

Цього разу я їхала на концерт Chance Pena, котрий мав бути на розігріві у Tom Odell. І лише на самому концерті я зрозуміла, що Chance не приїхав…

Сказати, що це було розчарування - це нічого не сказати.

Зате я почула вживу David Kushner - який теж був на розігріві і про якого абсолютно нічого не знала до цього, але ця енергія і цей голос зачепили мене з першого акорду!

Звісно, одразу пішла гуглити і дуже вдячна тіктоку, якого у мене нема (парадокс?), що такі таланти, як Девід, стають почутими!

Ось таким має бути ідеальний інтернет, в моєму розумінні. Коли ти робиш щось від душі, а воно відгукується в інших.

Видно, що Девід саме такий хлопець: сам навчився музики і щирий в тому, що робить. А його енергія зі сцени: воу! воу! Я вже забула, як буває класно на концертах і що таке потужний хороший звук. Кайф!

А до Девіда виступала теж прекрасна дівчина - Etta Marcus. Напевно, ті люди, що стояли під сценою точно її знали, а для мене це було ще одне відкриття. І я вражена, що приємне.

Ну і, звісно, я почула Another Love вживу!

23-річна Світлана, котра слухала цю пісню на повторі, але не мала мрії потрапити на концерт Тома, (бо просто не вірила, що так можна?) дякує цій іншій Світлані, яка купила квиток на концерт, хоч і з іншої причини, неважливо. Дякує Світлані, яка взяла і змогла.

Не обійшлося без приколів. Я сіла не на своє місце, точніше місце було правильне, а секція ні. Але люди, котрі там сиділи - теж помилилися, тож ми так і сиділи, поки інші дві дівчини нас не просвітили. Потім ми дружно пересіли у правильний ряд і я навіть подумала, що гарна в мене компанія. А секція виявилася навіть кращою щодо відстані до сцени.

Деякі речі розумієш тільки опісля. Так і з цим концертом. Після розчарування, що там не було Chance, я зрозуміла, що концерт був класний лише, коли знову переглянула свої відео звідти.

Я-там-була! Я-це-зробила! Ось це відчуття, яке варте всього, варте незручності, варте бути наодинці, варте зусиль.

А між тим я вже перевірила сольний тур Chance і купила новий квиток. Шансів потрапити поки дуже мало, тож може це просто витрачені гроші, але від думки, що на моїй пошті лежить цей електронний квиток на 2026 рік мені стає веселіше і щасливіше на душі.

Бо все, що робить мене живою - це не витрата, а інвестиція.

Амінь.