#81 Знайти свій берег
Коли минулої неділі я йшла на чек аут з готелю у Берліні, то зустріла перед ліфтом жінку, яка дуже гарно виглядала за моїми мірками. Ми зайшли у ліфт і картка від номера не одразу спрацювала, тож довелося прикласти її кілька разів. Жінка засміялася і почала щось говорити німецькою, думаю про ліфт і ці технології, які не завжди такі розумні.
В той момент я пошкодувала, що не знаю німецької, хоча два роки у школі щось схоже на німецьку у мене було.
Ми вийшли із ліфта і попрямували до рецепції на чек аут. Жінка віддавала ключі перша і я помітила, що у неї ще й дуже гарний рюкзак, такого кольору, як я зараз люблю - морська хвиля, iceberg green, sage (шавлія).
Я вирішила, що скажу їй комплімент за рюкзак, коли виходитиму, і - так і зробила.
Ця жінка підняла у мені стільки емоцій, як хвиля на морі: її рюкзак, стиль одягу, зачіска, дорожня сумка відомого туристичного бренду, котрий я поки що не можу собі дозволити…
Не знаю чому, але раптом ця невідома жінка стала нагадуванням про те, якою я хочу стати, як хочу одягатися, що мати, чого хочу досягнути.
Ця 5-хвилинна зустріч раптом перетворилася на хвилю усвідомлень, яка накотилися на мене і накрила з головою.
Я виринула, сумна і мокра, з думками - як мені досягнути такого життя. Як перестати імітувати і нарешті це мати. Без нашкребти, а з твердим - я можу собі дозволити. That is not a big deal.
В тих думках було, звісно ж, багато суму та втрачених можливостей, але також було і кілька ідей, що я можу зробити зі своїм життям зараз.
Я б хотіла, щоб ідей було ще більше, але натомість є, як є. Is what it is, як співає мій улюблений Chance Pena.
Тож я пішла по мокрому піску, провсяк випадок занотувавши, де купити такий самий рюкзак, закарбувала у голові довжину її волосся, її сяйливу вранішню усмішку і постановила собі, що знайду дорогу до берега, де одного дня теж сидітиму і усміхатимуся до світу такою усмішкою. Бо знатиму - я живу те життя, яке загадала собі того недільного ранку у Берліні, коли виходила із готелю.
